Перформанс «Міс_це»

Перформанс Ігара Мельника «Міс_це»

У своєму перформансі Ігар зачіпає питання, яке нас, людей, турбує постійно – більшою чи меншою мірою – питання власного місця.

«Я – Ігар. Я роблю проект “Міс_це” тому що я не на своєму місці»

Ігар створив цей перформанс від зворотнього – не «я знаю і навчу тебе» – а « я хочу спробувати знайти і якщо для тебе це актуально – долучайся». В цьому і є його чесність та дієвість.

Про місце ми задумуємося в найрізноманітніших аспектах: побутовому, екзистенційному, соціальному, особистому і на різних рівнях... але чи існує єдина та вичерпна відповідь для всіх? Швидше ні.

«“Місце” – це стілець на якому безвилазно сидить людина яка працює компом? Так. “Місце” – це відсутність цього стільця? Так»

Чи хвилює воно всіх? Відповідь очевидна.

«Коли я вперше показав перформанс я думав що тільки я не на своєму місці але після показу почув від глядачів “я не на своєму місці”. Я роблю проект “Міс_це” тому що бачу навколо себе багатьох хто не може сказати “я на своєму місці”»

Але що таке місце загалом, і як ми його розуміємо? Місце – як простір чи як символ/як об’єктивне чи як суб’єктивне? як знайти своє місце? чи я зараз на своєму місці? чи існує правильне місце для мене? чи питання місця саме про «місце» як таке?

Це важливий дискурс, щоб зануритися в нього разом. І формат, який обрав Ігар, чи не найкраще для цього втілення.

«Як би я визначив формат цього проекту? Це перформанс, театральна вистава, хеппенінг, танець? Напевно, для мене, - це спроба. Спроба вийти на розмову з глядачем прилюдією до якої є цей фізичний акт-взаємодія з тілом, голосом, словом, простором і тією частиною глядача яка готова долучитись до цього акту. Все що відбувається до розмови, до запитання – це репетиція перед головною частиною тілесно-звукової імпровізації.

Все починається (особисто для мене) саме у той момент. Коли я стаю глядачем, а глядач стає перформером»

Це спроба. А спроба – це можливість. Можливість через зовнішні прояви іншої людини зазирнути всередину себе. Це сміливість, взаємодопомога і пошук відповідей на спільні питання. Ми всі стаємо співучасниками і водночас дзеркалами один для одного. Ми всі знаходимося «саме в цьому місці, саме в цей час». В цьому і є його сила.

Єдиної відповіді немає – але є спільний пошук, безпечний простір та варіативність думок – а десь там, якщо не відповідь, то часткове пояснення – а від того – полегшення і розуміння.